Град
Микола Руденко
На Україні град — так радіо сказало.
Я ж те на свій копил зобразити берусь:
Націлившись на Буг, сичить вогняне жало —
Горинич–Змій летить на Україну–Русь.
Мов дзвін, озвався дуб.
Шумить зелена парість,
Де семеро голів стирчать із туману.
Змій дихає вогнем: з одних здирає старість,
А інших, молодих, вбирає в сивину.
Дівча жене гусей: гиля, гиля до двору.
Я придивляюся: чи це, бува, не ти?…
Змістилися часи: в твою дитячу пору
Таким, як був тоді, я прагну увійти.
Тобі поворожить на намистинках граду?
Приходь, не страшно нам під грушею в саду.
Градинок назбирай — і Змій тебе не вкраде;
І тільки я один у сни твої прийду.
Щоб спокій панував у відданому серці,
Щоб дух тверезості тебе тримав завжди —
Градинки зберігай в чарівному відерці,
А в небезпечну мить до тіла приклади.
Не бійся самоти — лиш нею ми багаті.
Сховайся і заплач, коли впаде журба.
Ох, ті Гориничі…
— Зальотники вусаті.
Від них не вбереже дитяча ворожба.
На Україні град — так радіо сказало.
Немов гірська гарба, гуркоче сизий грім.
А тут, за ґратами, встає вечірнє гало —
Як рама золота із образом твоїм.
08.12.1979
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Град»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Град» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1979 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Град» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність