Ранкова молитва
Микола Руденко
В плавнях світанкової пори
Ляж у трави — не дихни, замри.
Дух конвалій плине у гаю.
Дятел силу пробує свою.
Бурий, мов над озером туман,
Рохне поза вільхами кабан.
Із гніздечка випаде яйце…
Та не це спостерігай, не це!
Ген схилив султани очерет.
Поза ним — гіллястий мінарет.
В нім зелений хлюпає вогонь,
А кора, мов тисячі долонь.
Скільки пережив смертей і згуб
Цей могутній староруський дуб!
Наче дзвони, голоси зозуль
Закликають молодих козуль.
Під гілля, мов під склепіння брам,
Сходяться вони в зелений храм.
І тоді між вербами, тоді
Пробігають кола по воді.
Як мечі, метрові щупаки
У лататті гострять плавники.
А над світом, що ураз притих,
Сходить сонце в хмарах золотих.
І немає меж його дарам.
Молитовне завмирає храм.
Там, де вже розвіялась імла,
Біла постать руки підняла.
Біла постать в сяєві перлин —
То Софія [1], мати цих долин.
А до неї між високих трав
Поспішає Мудрий Ярослав.
Ніби ні смертей, ні плину літ —
Від початку розпочався світ.
25.02.1974
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Ранкова молитва»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Ранкова молитва» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1974 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Ранкова молитва» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність