Засурмили вітри
Микола Руденко
Засурмили вітри, об сосну розбиваючи крила,
Зачастили до саду зайці з помертвілих лугів.
То зима у степах вікові фоліянти розкрила.
А дерева — мов знаки на білій сторінці снігів.
Лиш замовкнуть метілі — і, в кожен
вдивляючись атом,
Зорі шлють на хати дивних снів мовчазну
течію.
Місяць ходить за вікнами лисоголовим
Сократом
І обмацує простір, приймаючи сповідь мою.
Він мені заповів, щоб розслаблену втомою
душу
Я зібрав у кулак і заснути не смів ні на мить.
Бо у хмарах нічних, потрясаючи води і сушу,
Із далеких висот вогняна колісниця гримить.
Час глибинних борінь, коли серце не знає
достоту,
Що нового народить ота занебесна стріла.
Ще до неї не звикли. І входять у кожну істоту
Світлі хвилі Добра, нерозвідані сутінки Зла.
Це ще треба в собі замісити. І треба пізнати.
Та не знаю, чи встигну. Не спи, моя душе,
не спи…
Засурмили вітри. Під кудлатою шапкою хати
Не вгасає вікно. І голосять зимові степи.
1968
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Засурмили вітри»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Засурмили вітри» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1968 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Засурмили вітри» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність