Мурашник
Микола Руденко
Мене він кликав таїною світу —
Мурашник в лоні лісових висот,
Як небо кличе на чужу орбіту,
В казкове коло неземних істот.
В похід рушали полчища незлічні,
Несли на спинах іскорки роси,
Неначе справді воїни космічні,
Що прилетіли з Марса в ці ліси.
Руді зненацька атакують чорних,
Ворожі трупи віддадуть струмкам.
І велич цих походів неповторних
Історик їхній передасть вікам.
Відзначить він, що добрий був ужинок:
У надрах пнів і в затінку грибів
Руді забрали тисячі личинок,
Щоб виростить із них своїх рабів.
Удій медовий весь як є, без втрати,
Від них крилата власниця прийма.
Бо тут крилаті лиш аристократи —
Рабам на крила жодних прав нема.
Їх рабовласники чотирикрилі
Навчать вмирати в безумі атак.
Та прийде час: в кривавому горнилі
З рабів отих народиться Спартак.
І вчинить бунт у яблуневім листі,
Поділить між рабами сіру тлю.
Та вже вечірні сутінки імлисті
Готують шлях новому королю.
Він вийде із безкрилих…
Богорівні
В громади викраде собі права,
Щоб освятить в’язниці та катівні.
В серцях загасне іскорка жива.
Бунтар для них тепер не однокашник.
Не треба їм ані свобод, ні прав…
І сам я запалю отой мурашник,—
Хай кажуть там, що Бог їх покарав.
1966
Про вірш
Космічно-філософська медитація «Мурашник»: осягнення сонячної енергії як основи земного життя, єдність людини з Божественним Розумом Усесвіту.
Історія
Твір «Мурашник» входить до філософського циклу поезій Миколи Руденка (1966 рік), де автор поетично втілював свої оригінальні ідеї про енергію прогресу та зв'язок людського духу з космічними законами.
Після виходу з лав КПРС і переходу на позиції християнського персоналізму Руденко присвятив значну частину творчості викриттю мертвого марксистського матеріалізму.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
Сонце у творі постає не просто небесним світилом, а живим животворним джерелом духовної благодаті, що живить земну флору, фауну та саму людську душу.
Поет застерігає людство від техніцистського самознищення («атомного божевілля») та закликає до життя за законами моральної гармонії з природою.
Поезія випромінює глибокий оптимізм: дух, що живиться сонячною правдою, неможливо скувати жодними кайданами чи табірними колючими дротами.
Теми: космічна філософія · сонячна енергія · прозріння · божественний розум · людина і всесвіт · моральний закон