Де люті хуги плутанку снували…
Микола Руденко
Де люті хуги плутанку снували,
Де світла меншало із кожним днем,
Камінні щелепи пережували
Нас так, що видалось: не оживем…
Ще всюди ніч, тривають наші муки —
Та все ж пульсує в скронях свіжа кров:
Із моря сліз, розлуки і розпуки
Тюрма тебе на світ вернула знов.
Я знов живий. Відпало геть змертвіння
Душі і тіла — самотинне зло.
Заворушилося моє коріння,
До серця повернулося тепло.
Спокійно дихають кохані губи —
Та раптом страх насунеться, мов лід:
Куди ж тепер — до щастя чи до згуби?..
Даруй нам, Боже, хоч десяток літ.
20.09.1986
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Де люті хуги плутанку снували…»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Де люті хуги плутанку снували…» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1986 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Де люті хуги плутанку снували…» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність