В дитинстві бачив я на кладовищі…
Микола Руденко
В дитинстві бачив я на кладовищі:
З могил стовпи вставали вогняні.
Вони здіймалися все вище й вище—
І серце жахом зводило мені.
Хіба ж я знав, що вся Земля —
могила?..
На Північ дивлячись, кашкет зніми:
Полярне сяйво підіймає крила —
Чи не з кісток страшної Колими?..
Хтось каже: остогидло те до біса.
Я ж оком кидаю за пруг земний:
Впаде полярне сяйво, мов завіса,—
І загарцює вершник вогняний.
Не буде шаблі у його правиці:
Із серця він метатиме вогні.
Кого попалять грізні блискавиці?
Кого оновлять в сонячнім горні?
07.02.1974
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «В дитинстві бачив я на кладовищі…»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «В дитинстві бачив я на кладовищі…» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1974 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «В дитинстві бачив я на кладовищі…» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність