Ріка часу
Микола Руденко
Іще мільярд людських істот, іще —
Але планетна куля не із гуми…
Куди, в якому напрямку тече
Ріка часу? Які приносить думи?
Не за горою віку перепад,
Крутіший від стрімкої Ніагари.
Та час ніколи не тече назад —
Готуйся пережить його удари.
За перепадом пінявим, крутим
Які нам уявляються химери?..
Я починаю заздрити отим,
Котрі жили десь на початку ери,
Навіщо авта? Є прудкий гривань.
Є шаблі й списи… Адже це так само,
Як у мою кавалерійську рань —
Коли в сідельці я скакав лісами.
Здається, просто: руку простягти —
І вже ти майже скіф. Подайте списа!.
І щоб ламати недругам хребти,
Не варто вчених збільшувати список.
Звичайно, це не мед — ота чума,
Що косить люд в шаленстві епідемій.
Та на сумлінні темних плям нема:
Вбивали без помпезних академій.
Тож хай собі мільярд — мені не це
Скорботним гнітом падає на груди:
Чи є у кожного своє лице?
Які вони і хто вони — ці люди?..
Ріка часу… Десь, мабуть, є пором.
Є добрі коні, бубонці на збрую…
Та знаю: не завершиться добром
Те, що з людини робота майструють.
28.04.1981
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Ріка часу»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Ріка часу» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1981 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Ріка часу» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність