Зустріч з ковилою
Микола Руденко
Я через гору йшов. І на горі,
Що пойнята бузковою імлою, —
Отам, де скелі кришаться старі,
Негадано зустрівся з ковилою.
Було це так далеко від степів
Причорноморських — десь біля Китаю.
Але здалось: на жайворонка спів
Я через рідні ниви завертаю.
А він дрижить під хмарою — мала
Іскринка пісні,— так дрижить, тріпоче,
Немов тягар невільницького зла
Своїми крильцями розбити хоче.
Відоме зло. Давно відоме зло:
Колючий дріт життя навпіл розкраяв.
Це, братку, з нами споконвік було:
Не вперше нам тужить за рідним краєм.
Уже й не віриться, що є земля,
Де сім тисячоліть квітує жито;
Де Борисфен–Славута повз поля
Несе човни терпляче й сумовито.
Де хижі зайди стріли і мечі
Тупили об кістки мого народу.
Але живуть на світі орачі —
І жайворонок їм складає оду…
Тим часом на траву лягла роса.
Внизу Катунь у пелюшках із піни.
Тут є життя. І є своя краса.
Але ні жайвора, ні України.
06.12.1986, Сибір
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Зустріч з ковилою»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Зустріч з ковилою» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1986 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Зустріч з ковилою» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність