Спалах пам’яті
Микола Руденко
Прокинувся від того, що свою
Впізнав садибу — хату і повітку.
Я запашні “варенички” жую,
Які акація дарує влітку.
Гуде бджола. Вертаються в село
Селянські гарби, різнотрав’я повні…
Це ж півстоліття в пам’яті жило —
Як із глибин продерлося назовні?
Нічне повітря здавлене, густе.
Сусіда уві сні в подушку плаче.
А у мені акація цвіте —
Давно вже, мабуть, зрубана…
Дитяча.
І разом з нею в пам’яті на дні
Під покривалом забуття і втоми
Весь світ земний ворушиться в мені —
Його реалії, його фантоми.
Любов і зненависть, жага борінь,
Довершення творінь —
Святе й гріховне…
Хто ж я такий — зірок безлика тінь
Чи Всесвіту повторення духовне?
09.02.1979
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Спалах пам’яті»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Спалах пам’яті» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1979 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Спалах пам’яті» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність