Вірш, написаний на тюремній стіні

Микола Руденко

Знов тюремна параша. Не ліпша й не гірша,
Ніж усюди, де випало бути мені.
В дверях клацає вічко…
Пишу цього вірша,
Примостивши папір на тюремній стіні.

Я вже звик. Я умію продертись крізь цеглу,
Власне тіло залишивши наглядачам.
Дніпре! Душу мою зустрічай непідлеглу,
Де рибалки рушають в обійми ночам.

Їхні руки розмірені та обережні.
Заворожено хлюпає в берег ріка.
Обійшовши босоніж кущі прибережні,
Я постукаю в шибку старого Марка.

Порадію, що знов ощенилася сука,
Що Марко ятері доплітає уже —
І вселюся у тільце прудкого онука,
Що із дідом улітку луги стереже.

Заживу, набираючись досвіду й сили
Там, де в воду упали живі небеса…
…А чому ж це ви, діду, мене не збудили?
Ні, не хочу взуватися —
Тепла роса…

І піду, побіжу — не шукай до обіду.
Привітаю над стріхою лелеченят.
Потім вистежу лося по мокрому сліду,
Перевірю, чи ярка надбала ягнят…

Раптом душу неждана краса переможе —
То червоний, то синій, то райдужний цвіт.
Зупинюся у травах і вигукну:
— Боже!
Тут найменше стебельце —
Невивчений світ.

Це непросто: схилитись і думати вголос.
А повз вуха бджола пролітає на мед…
Вдарить грім — наче небо навпіл
розкололось.
Так почнеться філософ. Почнеться поет…

Клацне вічко у дверях —
І я повернуся.
Грати цілі — поглянь: не підпиляно прут.
У заплаві залишу кучерики русі —
Тут я дід, не онук…
Я пострижений тут.

Враз тривога: а звідки у камері сіно?
Хтось кричить. Непереливки наглядачу…
Ні, не вірять, що вмію ходити крізь стіни.
З головою укриюся —
Й зарегочу.

05.12.1979

Про вірш

Правозахисна та філософська лірика «Вірш, написаний на тюремній стіні»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.

Історія

Поезія «Вірш, написаний на тюремній стіні» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1979 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.

Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.

Форма

Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.

Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.

Як читати

У вірші «Вірш, написаний на тюремній стіні» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.

Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.

Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.

Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність

Усі поети