Гроза в горах
Микола Руденко
І тиша. І гори. І небо, й ріка,
Що зорі шліфує в собі об каміння.
В незрушнім повітрі сторожкість така,
Мов скоїтись має якесь потрясіння.
Вслухайся, завважуй: дихнув вітерець —
І глипнуло око, що з обрію стежить.
Провалля зітхнуло, як в темряві мрець,
Котрому воскреснути зараз належить.
Зненацька ножі полум’яні з–за хмар
Відрізали землю від неба нещадно.
Незриме кресало черкнуло: удар! —
І реготом простір озвався всевладно.
Над темними скелями тінь від руки.
Відбились берізки в захмарній зіниці.
І я поринаю в біблійні віки,
Що котять Іллю в грозовій колісниці.
В рудому волоссі іскриться, гримить,
А голос гойдає небесні відроги.
Завісу відгорнуто тільки на мить —
Там інші світи, потойбічні дороги…
Ударте, копита, в висотах крутих —
Вам вірять, вас ждуть у моєму народі.
А я пожалію безкрилих — отих,
Що бачать живе лиш у власнім городі.
Рушайте, булані, і сотнею рал
Заорюйте шлях, де тюпачили ниці.
Можливо, це знає лиш дикий марал:
Є вирок у тій грозовій колісниці.
07.02.1986, Сибір
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Гроза в горах»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Гроза в горах» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1986 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Гроза в горах» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність