Люди мезоліту
Микола Руденко
Музейні експонати.
Їх скульпторові пальці
За черепом створили —
Така наука є.
Дивлюся — і не вірю:
Немов живі бувальці
З мандрівки повернулись
На стійбище своє.
Їм десять тисяч років.
Мисливці з Подніпров’я.
Вона і він…
А дивно:
Усе ще молоді…
Вона — тендітна вельми, —
Слабенького здоров’я.
Він також не кремезний,
Пружинистий в ході.
Мені здавило подих.
І хочеться сказати:
Погляньте, люди добрі!
Та це ж не хтось —
Це ми.
Неначе над Сулою
Ці двоє вийшли з хати
І у задумі звичній
Стоять під ворітьми.
Обличчя променяться
Тією добротою,
Котру пізнав я змалку
На батьківській землі…
Еге! Згадав нарешті:
За греблею отою
Є школа–семилітка.
Вони — учителі.
Зібравши босоногих,
Говорять тиходумно,
Щоб те, тисячолітнє,
В їх душі перелить…
А я себе питаю:
Чого ж мені так сумно?
Чому вкраїнське небо
Кривавиться й болить?
12.05.1981
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Люди мезоліту»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Люди мезоліту» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1981 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Люди мезоліту» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність