Лежать між нами дев’ять літ…
Микола Руденко
Лежать між нами дев’ять літ
Страшної, лютої розлуки.
Вже виросли мої онуки,
І я уже не дядько —
Дід.
А ти, скажи мені, яка?..
Вже ні згадать, ні уявити —
Лиш заново у серці звити
Тебе з поштового рядка.
Тож я, коли село дріма,
На вітрі, що летить з Китаю,
Твої листи перегортаю —
Та вже і в них тебе нема.
Озвись, кохана, — де ти, де?..
А місяць тихою порою
Пасе хмарки понад горою
І мовить: — Жди, вона іде…
Ще тиждень, два —
Й свята, жива.
Ти знімеш сидір свій тюремний —
Наш застарілий біль недремний
Відродить душі і слова.
26.01.1986, Сибір
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Лежать між нами дев’ять літ…»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Лежать між нами дев’ять літ…» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1986 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Лежать між нами дев’ять літ…» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність