Мрія про молитву
Микола Руденко
Коли понад вишками грім прогримить,
А з лісу запахне неприбране сіно —
Я Бога благаю: дозволь хоч на мить
Побачити рідну Вкраїну.
Дітей, що уранці до школи біжать;
Зерно, що хрустить на млиновому жорні;
Багаті жнива і скупу сіножать,
В городах кущі помідорні.
Вже стріх не побачу — є шиферний дах.
І стіни із цегли, і добрі ворота…
Чому ж так незатишно в наших садах?
Чому на обличчях скорбота?
Хоч є холодильник чи навіть авто,
Та в хаті неначе дожовують сварку.
Чому?..
Нам того не пояснить ніхто —
Лише запропонують чарку.
Відмовлюсь від чарки і вийду на лан —
Душа вимагає молитви і посту.
Засвітиться в небі прозорий туман —
І з нього сформується постать.
Породження Руського моря —
Жона.
Для котрої я обернусь на росинку.
Коралі з планет одягнула вона,
З Чумацького Шляху —
косинку.
Волосся за хмарами, боса нога
Торкає покривджене танками поле.
Від болю земного вона знемага,
Дитя пригортаючи голе.
Вслухаюсь у власного серця биття,
Пітного кашкета у пальцях тримаю.
О Нене! Візьми моє вбоге життя —
А більше нічого не маю.
26.11.1979
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Мрія про молитву»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Мрія про молитву» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1979 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Мрія про молитву» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність