Якби те, що мені заболіло…
Микола Руденко
Якби те, що мені заболіло,
Я покласти умів на скрипку:
Чорна хмара догнала білу
І ковтнула її, мов рибку…
Зупиняю перо: дурничка,
І порівняння просто дитяче.
Не натхнення діє, а звичка.
Та чому ж моє серце плаче?
Звідки туга оця глибока?
Може, винен рядок безликий?
Бо лишився мені для ока
Тільки неба квадрат невеликий.
Ані сіяти, ні орати —
Тільки з року в рік без надії
Мушу брати в цьому квадраті
Барви, образи і події.
І метафору цю невмілу,
І погоди стару приміту…
Чорна хмара ковтнула білу —
Далі просто немає світу.
Тільки пам’ять, що відмирає,
Тільки ранами змучене тіло,
Тільки спомин, що душу крає,—
Чорна хмара ковтнула білу.
14.04.1978
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Якби те, що мені заболіло…»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Якби те, що мені заболіло…» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1978 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Якби те, що мені заболіло…» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність