Що з нами діється, коли трава
У стрілку випинається з коріння
І оживають квіткові дива —
Сонцепоклонники від сотворіння?
Я змалечку живі слова збирав,
Що розсипали пращури зелені —
Неначе кров моя і соки трав
Злились в невидимій астральній вені.
Отож, як тільки верби молоді
На вітрі вчаться котики тримати —
Я почуваюсь так, немов тоді,
Коли. сестричку народила мати.
01.05.1981
Правозахисна та філософська лірика «Що з нами діється, коли трава…»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Поезія «Що з нами діється, коли трава…» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1981 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
У вірші «Що з нами діється, коли трава…» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність