Пробудження серед ночі
Микола Руденко
Я жив, як всі: гадав, у цьому світі
Є тільки насолоди — їж та пий.
А добру дівку маєш на приміті,
То ти вже цар, а не гультяй сліпий.
Та вдарив день, немов огненне слово,
Що з неба падає, у груди б’є.
Усе мені відкрилося раптово —
Усе, що буде, що було, що є.
Тепер себе я поділити мушу:
Півсерця — в зорях, пів — у хижій млі.
Неначе Бог забрав у небо душу,
А тіло залишилось на Землі.
І стогне тіло, мов у пащі звіра.
Караюся ночами, не засну:
Невже немає тих. для кого віра
Дорожча від папуші тютюну?..
Ні хліба з’їсти, ні поговорити —
Блукаю лісом, ніби одинець*:
Тут кожен дбає про своє корито,
Про хату скраю та про гаманець.
Їм байдуже, що завтра з ними буде,—
Аби дали сьогодні перваку.
О добрі люди, невидющі люди!
Хто нам тваринність прищепив таку?..
І часом вийдеш в поле на світанку,
Щоб помолитись на живу зорю:
Я ладен все віддати до останку,
Та ката й жертву як я примирю?
Як вийняти невидиму сокиру,
Що в черепі злочинному живе?
Як душу рабську, хтиву і нещиру.
Повести в світобачення нове?..
Ти, Боже, дав мені нелюдське діло.
Якщо не справлюсь, не клади вини,—
Дозволь зарити в землю грішне тіло,
А чесну душу іншому верни.
* Дикий кабан, якого відкинула зграя.
11.02.1974
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Пробудження серед ночі»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Пробудження серед ночі» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1974 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Пробудження серед ночі» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність