Під осокором

Микола Руденко

З лісів мордовських знову, як на горе,
Туман повзе — підсинена мара.
Ти вже забрунькувався, осокоре?
Воно й не дивно, братчику. Пора.

Ти змалку радості отут не бачив.
Бо сталось так — хотів чи не хотів,—
Що виріс ти, похилий небораче,
Серед колючих табірних дротів.

Була тут смерть, лилася кров солона —
Нехай минає це без вороття.
Ось на тобі закаркала ворона —
І тепло в грудях: все ж таки життя.

На тіні схожі, від повітря п’яні,
Старі діди, обрубки доль лихих.
Вдихають перші запахи весняні,
Що долітають із лісів глухих.

Що там поміж ялин цвіте весною?
Є влітку, мабуть, ягоди й гриби.
Але вкажіть, з якого перегною,
З чиєї безпросвітньої судьби?

Піти б оглянути. Проте не скоро
Я доживу до отакого дня.
Спиняюсь під мордовським осокором.
Що нашому, дніпровському, рідня.

І ніби чую, як нуртують соки.
Отож минула ще одна зима.
Якась подоба задумів високих
Завісу темну в грудях підійма.

Нараз туди вриваються духмяно
І запахи, і звуки, й кольори
Землі, що нині теж від соків п’яна,—
Землі, де рястом зацвіли бори.

Де зеленіють придніпровські луки.
Де між дубів уже просохла путь.
А материнські мозолясті руки
У теплий ґрунт картопельку кладуть.

З книжками діти вибігли із хати,
Корівка голос подає здаля…
Моя обкрадена, моя багата,
Моя в століттях скривджена земля!

Чи я тебе, святу, колись побачу,
Хоча б в останні передсмертні дні?
Чи, може, від самотності заплачу
І в ґрунт чужий впаду на чужині?

01.04.1978

Про вірш

Правозахисна та філософська лірика «Під осокором»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.

Історія

Поезія «Під осокором» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1978 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.

Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.

Форма

Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.

Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.

Як читати

У вірші «Під осокором» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.

Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.

Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.

Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність

Усі поети