Споглядання хмар
Микола Руденко
Годинами я споглядаю хмари,
Мов рух життя, що з волі долина:
Ген під горою купчаться отари,
Ген забіліла кіньми далина.
Можливо, щось я створюю в уяві,
Для злету мрій не пожалівши крил,
Та все ж дивуюся оцій появі:
Бач, мавпа видерлась на небосхил.
Відтак поволі промина година —
І вже неквапне око відзнача:
З тієї мавпи виникла людина —
Як послідовний дарвінізм навча…
Є гіркота в такому спогляданні:
Уява в’язня тче свої дива.
Та я спинивсь на іншому питанні:
Якщо із мавпи, що ж тут виплива?
Хіба при цьому відмирає Сила,
Що в суглинках та у глибинах вод
Всю безліч форм живого сотворила,
Програму вклавши в генетичний код?
Нехай це сталось не за мить єдину,
Та видно почерк Божої руки:
Від мавпи до людини, а людину
Бог визначив собі в помічники.
Материки внизу — неначе мапа,
Що на століття видана нове.
Якщо у Космосі колишня мавпа,
Тоді триває ліплення живе.
Вона вже трудиться пліч-о-пліч з Богом:
Їй віддано і атоми, й зірки…
Увага, зек! Наглядачі за рогом,
Скажи, чиї вони помічники?
15.04.1981
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Споглядання хмар»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Споглядання хмар» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1981 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Споглядання хмар» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність