Усе пізнавши й переживши…
Микола Руденко
Усе пізнавши й переживши,
Стою безгрішний, мов Адам.
З криниць небесних мудрість пивши,
Що я нащадкам передам?
Хіба лиш те, що для могили
Є в кожного своя земля.
Що ми планету обліпили,
Мов гілку яблунева тля.
Хоч десь поза окрайцем неба
Світи кружляють голубі,
Ми, наче тля,—
самі для себе.
І як вона
самі собі.
Жбурляємо ракетні стріли
В небесну далеч без пуття,
А власний дух ще не зуміли
З’єднати з подихом Буття…
Коли ж твоя душа досягне
Тих занебесних володінь,
Де Творча Сила в плоть зодягне
Незримий дух і зриму тінь:
Коли космічною луною
Та сила збудить суть твою, —
Тоді приходь і стань зі мною
Отут, де я тепер стою.
11.11.1977
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Усе пізнавши й переживши…»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Усе пізнавши й переживши…» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1977 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Усе пізнавши й переживши…» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність