Співчуття
Микола Руденко
Дорога між дубів через містки з осики —
За тиждень знову їх лаштують лісники.
І ряст поміж дубів, і гайвороння крики,
І хмари в озері, і шурхіт осоки.
Але чи бачиш пні? Їх бачити повинно.
Перед війною тут були старі дуби.
Коли ж повісили між них дівча невинне —
Засохли геть за дві чи три доби…
Чи то зелений світ в людині бачить бога?
Чи співчуває нам і потайки втіша.
І, може, ясенам передалась тривога,
Якою сповнена моя сумна душа.
І, може, лиш тому в оці гіркі хвилини
Іще ворушаться мої живі вуста.
Що за колючкою красуються ялини,
З яких щоранку сонце вироста.
11.10.1980
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Співчуття»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Співчуття» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1980 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Співчуття» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність