Мертва верба

Микола Руденко

Я не знаю, чому повертаю туди
Де висить між гілками ранковий туман,
Де змертвіла верба видимає з води
Скам’яніло–потужний оголений стан.

Мов пергаментні звої звисає кора,
А гілки — ніби кості з далеких століть.
Їм давно вже упасти й зотліти пора,
Та вона, ніби привид, над лугом стоїть.

Ой, не застуй, примаро,— у землю лягай,
Дай воскреснути сонцю в пагінні новім.
Хай в озерце оте задивляється гай —
Не хизуйся кістками у світі живім.

А верба, віддзеркаливши мертве гілля,
Заскрипіла, немовби деркач у гаю:
— Прийде лютий мороз, помертвіє
земля
Отоді ти поглянеш на вроду мою.

Хто повірить тобі, дупловино стара.
Пристановище відьм і лукавих чортів?..
Та війнула вітрами осіння пора,
Над озерцем сухий очерет пожовтів.

Я узимку на лижах спускався з горба
У безлистий, прикрашений інеєм гай.
Царювала над ним непорушна верба,
Загорнувши iкласті гілки в горностай.

Надавала їй позику люта зима
Для таких діамантів, що очі болять.
Хто живий, а хто мертвий?
Різниці нема. Навіть горді дуби упокорено сплять.

Над озерцем, у кригу закованим,
Придивлявся до темних законів земних:
Тож виходить, у смерті є правда своя —
Її велич зростає із пут крижаних…

Я не знаю, чому повертаю туди
Де розсипався Iнеєм сивий туман.
Мабуть, вірю, що вигляне Сонце з води —
І впаде господиня смертей та оман.

16.02.1974

Про вірш

Правозахисна та філософська лірика «Мертва верба»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.

Історія

Поезія «Мертва верба» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1974 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.

Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.

Форма

Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.

Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.

Як читати

У вірші «Мертва верба» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.

Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.

Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.

Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність

Усі поети