Провина перед Всесвітом
Микола Руденко
З тобою разом народилось Слово,
Якому слід звучати на вітрах
І проростати правдою в дворах,
Та ти побачив: люди, наче сови,
Мовчать —
Бо ними володіє страх.
Принишклі, без’язикі, між хатами
Вони покірно в сутінки бредуть.
Над ними тисне темряви могуть.
Ти теж мовчиш. Тремтячими вустами
Ворушиш —
Та тебе ніде не чуть.
А слово палить душу. Непокірне,
Воно тобі мовчати не дає.
Волає серце змучене твоє.
У грудях, наче джерело нагірне,
Вирує пристрасть —
Полум’ям стає.
Проте закон повчає: маєш Слово —
Неси його обачно у собі,
Щоб раптом не посіялось в юрбі.
Якщо посієш — ланцюги й закови
На все життя дістануться тобі.
Уже й життя минає. Вже останні
Літа спливають. А вона дріма —
Та сила, що на подвиг підійма.
Печаль розлита в кожному світанні —
Бо в зорях духу творчого нема.
Це ти, їх син, той дух тримаєш всує
У власних грудях…
Ти замарно ріс.
Так, ти не вартий материнських сліз.
Даремно Всесвіт у тобі пульсує:
Закон людський над Божий ти підніс.
18.12.1979
Про вірш
Космічно-філософська медитація «Провина перед Всесвітом»: осягнення сонячної енергії як основи земного життя, єдність людини з Божественним Розумом Усесвіту.
Історія
Твір «Провина перед Всесвітом» входить до філософського циклу поезій Миколи Руденка (1979 рік), де автор поетично втілював свої оригінальні ідеї про енергію прогресу та зв'язок людського духу з космічними законами.
Після виходу з лав КПРС і переходу на позиції християнського персоналізму Руденко присвятив значну частину творчості викриттю мертвого марксистського матеріалізму.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
Сонце у творі постає не просто небесним світилом, а живим животворним джерелом духовної благодаті, що живить земну флору, фауну та саму людську душу.
Поет застерігає людство від техніцистського самознищення («атомного божевілля») та закликає до життя за законами моральної гармонії з природою.
Поезія випромінює глибокий оптимізм: дух, що живиться сонячною правдою, неможливо скувати жодними кайданами чи табірними колючими дротами.
Теми: космічна філософія · сонячна енергія · прозріння · божественний розум · людина і всесвіт · моральний закон