Ще раз про свободу
Микола Руденко
Як соромно мені за себе —
За ті змарновані роки,
Коли вважав: земля і небо
Гульвісам служать залюбки.
Мене не мучило сумління
Ні наяву, ні серед сну —
Гадав: це право покоління,
Котре пройшло через війну.
Ночей і днів було не шкода —
Аби вино й товариші.
Гадав: оце ж і є свобода —
Свобода тіла і душі.
Хіба ж я знав, що затаврую
Цю бездуховність, як пітьму,
І до свободи проторую
Пекельний шлях через тюрму?
Чи думав я у день похмільний,
Що з серцем скоїться моїм:
По-справжньому я буду вільний
Лише у карцері сирім?
О так! Нехай тобі для руху
Нема ні простору, ні сил —
Зате прийшла Свобода Духу
І гордий змах духовних крил.
І ти летиш, змахнувши ними,
Де зорі блимають вночі.
Стають мізерними й смішними
Твої кати й наглядачі.
Відсунулись тюремні грати
Й від сонця сховане вікно.
Чи можна Всесвіт відібрати,
Якщо ти злився з ним водно?
Тобі відкрились виднокола,
Котрі ти у собі здобув.
Хто не спізнав цього ніколи,
Той вільним на землі не був.
03.10.1986
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Ще раз про свободу»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Ще раз про свободу» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1986 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Ще раз про свободу» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність