Лелека
Микола Руденко
Ну чого ж ти, лелеко,
Утікаєш від мене?
Ген гніздо недалеко —
Там, де стріха зелена.
Там, де стріха дірява
Зеленіє від моху.
Вже літать на галяву
Вчаться дітки потроху.
Я їм неба готовий
Прихилить до землиці…
Чом твій погляд раптовий
Холодніший від криці?
Чим тебе знепокоїв —
Громом сфер, літаками,
Чи тривоги накоїв
Суєтними думками?..
А лелека цибатий
Обізвався з–під клена:
— Краще спробуй не дбати,
Мій земляче, про мене.
Чи повірити зможу
Тим нещирим турботам?
Бачив я загорожу —
Стогнуть люди за дротом.
Вони Бога благали,
Крил у мене просили.
Із німого загалу
Їм злетіти несила…
Ані птаха, ні звіра
Не заманюйте, люди:
Вам не буде довіри,
Доки волі не буде.
Я злечу понад клени —
Та й лови серед неба…
Аніж дбати про мене,
Краще дбайте про себе.
19.01.1974
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Лелека»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Лелека» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1974 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Лелека» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність