Іще б мені хоч раз відвідати поляну…
Микола Руденко
Іще б мені хоч раз відвідати поляну,
Де в травах гомонять дуби–богатирі;
Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно
І повагом пливе шуліка угорі;
Де в осоці верба, підгризена бобрами,
Мов скеля, нависа над талом молодим;
Де треба, щоб зладнать з лихими
комарами,
З сирого кізяка густий добути дим.
Тут, кажуть, уночі горять вогні болотні
Чи світяться корчі, зотлілі до трухи.
Тут днює череда, в якій корів півсотні,
А власники — по черзі пастухи.
Вони щодня мені щось розказать повинні
(Що я пописую, те відають усі).
А я дивлюсь на них — і навіть в ластовинні
Несхибно впізнаю продовження Русі.
Та ж сама мова в них і та ж селянська
втома
(Мов щойно звідти ми — женем бджолиний
рій).
Де в світі не бував — ніде не мався вдома.
І тільки серед них побачив серцем: свій!..
Якби мені сказав той, хто не любить
жертви,
Кому віддавна жаль життя і підошов:
— Туди не йди, бо там тобі належить
вмерти,—
Я б, не вагаючись, на землю ту пішов.
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Іще б мені хоч раз відвідати поляну…»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Іще б мені хоч раз відвідати поляну…» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1970–1980-ті рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Іще б мені хоч раз відвідати поляну…» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність