Гривна Мономаха
Микола Руденко
Пастух, що ніс провізію поживну,
В святу неділю зібрану в домах,
Знайшов у приміському лісі гривну,
Яку носив на грудях Мономах.
Все вивчили історики. Ішлося
Про талісман, який життя беріг.
Князь Володимир, полювавши лося,
Зронив ту гривну огирю до ніг.
Та не знайшов у вченому творінні
Я отого, що знаю без оман:
І досі ходить по Русі–Вкраїні
Скорботний князь —
Шукає талісман.
Іде, черкає головою хмари,
Двосічний меч звисає з–під поли.
І гірко плаче: міжусобні чвари
До чого рідну землю довели!
Чи нас такими народила мати?
Щось зроду–віку нам не дозволя
Братерську єдність у боях тримати, —
А тільки з неї воскреса земля.
З нас кожен прагне генералом бути,
Якщо не гетьманом. Усюди ми
Волієм лаври першості здобути
Чи впасти в землю мертвими грудьми.
Отямтесь, діти, нерозумні вої!
Вклонітеся Славутичу–Дніпру.
Ударить час — я ночі грозової
Усіх під власне знамено зберу.
Для добрих справ, задля святої згадки,
Геть прогорнувши віковий туман,
Я подарую вам, мої нащадки,
Знак єдності —
Князівський талісман.
04.01.1980
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Гривна Мономаха»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Гривна Мономаха» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1980 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Гривна Мономаха» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність