Сполука
Поліщук Валер'ян
Тільки обидві мені
Можуть життя насотати:
Ти, Україно гострореальна,
Чуттям і бурлінням мільйонів жива,
Ти, що мої нерви сучеш, як пряля,
Щоб ізв'язатись нитками живими
З народами світу в мережу одну;
Одне одного ми закликаєм спішити
На поле дозрілих культур;
Ти дітей-крикунів
Наставити хочеш на сталу дорогу
І моїми устами говориш до них.
А друга вихриться в ідеях сузірних —
Довговіїй пломінь комун,
Що з блакитних висот
Загляда в моє серце, немов у колодязь;
А звідти, з безодні його,
Грайним рефлексом
Відгомін другого сяйва
Лунаво рокоче
В цямринні широкому днів.
Разом зливаєтесь ви,
Два чуття невгасимі,
В наче хімічну сполуку:
Ніяк не розняти вас.
Перетягнетесь так
Крізь усе життя моє,
І лиш та пазурата
Німотною безтямою
Розірве надвоє той сплав,
Як і серце моє вкупі з вами:
В рідну землю піде одна половина,
У вселюдське повітря — друга...
1924 р.
Про вірш
Програмний авангардно-конструктивістський вірш про діалектичну єдність національного буття суверенної України та її органічне включення у всесвітню мережу народів і культур.
Історія
Поезія створена в період найвищого розквіту мистецької платформи групи «Авангард». Поліщук виступав за створення принципово нової, урбаністичної, сміливої української культури, яка здатна на рівних говорити з провідними націями світу.
Термін «сполука» запозичено з хімії та техніки, що було характерною прикметою конструктивістського стилю, який шукав точних формул для визначення складних суспільних процесів.
Форма
Ораторський верлібр із карбувальною інтонацією, насичений енергійними звертаннями, метафоричними формулами та ритмічними градаціями.
Синтаксис змодельовано як заклик до спільної інтелектуальної та творчої дії, позбавленої традиційної етнографічної пасивності.
Як читати
«Україна гострореальна» постає як джерело найглибшої творчої сили автора, проте це не патріархальна ідилія, а бурхливий організм мільйонів людей, залучених до грандіозної історичної праці. Поет порівнює свою нервову систему з нитками прялі, які сплітаються з життям усіх народів світу.
Ідея «сполуки» виключає як національну ізоляцію (хуторянство), так і безликий денаціоналізований космополітизм. Лише зберігаючи свою яскраву національну ідентичність, українська культура може стати органічною частиною вселюдського синтезу майбутнього.
Теми: Україна гострореальна · конструктивізм · національне відродження · світова спільнота · авангардний маніфест