Дидактичний етюд II
Василь Герасим’юк
Все-таки непросто
зрубати
високу і горду смереку.
То тільки так здається,
бо легко її обняти.
То вже й тобі так здається,
Але все це не так!
Обхопи
високу і горду свою смереку,
і якщо вже так вийшло,
що вона має впасти,
зроби це сам.
Нікого не підпускай до неї,
бо ти все-таки знаєш,
як непросто зрубати смереку,
точніше, спустити її на землю,
бо знає один Бог,
куди полетить
невміло зрізане дерево,
спершу страшно потанцювавши
на власному пні,
на своєму корінні.
І дай Боже,
щоб воно нікого не вбило.
Отож
пригадай,
як рубають у горах смереку,
наперед вибравши місце,
куди вона має впасти.
Отож
для початку вибери
смужку затерплої землі
і з того боку
зроби надріз і підрубай — на явір.
А з другого —
з боку провалля,
над яким вона стоїть,
починай різати.
Не бійся,
тільки не ріж до кінця,
бо тоді не минути смертельного танцю.
Чуєш?
Трішки живого залиш
і нахили її на явір.
Потихеньку нахиляй,
можеш помогти собі сокирою.
Не бійся, вона впаде.
Так як годиться.
От і все.
Тільки прошу:
зроби це сам.
Про вірш
Глибока екзистенційна поезія «Дидактичний етюд II»: магія Чорногори, самотність поета перед вічністю гір та карбування мови незламного роду.
Історія
Вірш «Дидактичний етюд II» створений Василем Герасим'юком у період розквіту його неомодерністської поетики (1980–1990-ті рік, збірки «Смереки», «Потоки», «Діти трембіти» або «Поет у повітрі»).
Як представник покоління «вісімдесятників», Герасим'юк здійснив прорив до сугестивної, багатозначної метафори, звільненої від ідеологічних кліше доби застою.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Як читати
У вірші «Дидактичний етюд II» гірський простір виступає метафізичною вертикаллю, що єднає небо і землю, минуле й прийдешнє.
Лексика насичена автентичними гуцульськими інтонаціями, шурхотом смерек та ревінням гірських потоків, створюючи неповторний звуковий світ.
Твір стверджує місію поета як хранителя родової пам'яті й мовного первородства перед лицем загрози духовної асиміляції.
Теми: василь герасим'юк · гуцульська поетика · чорногора · вісімдесятники · екзистенційна лірика · мова предків