Літавиця стоїть на воді…
Василь Герасим’юк
Літавиця стоїть на воді.
Там, де стала, там — плесо,
щоби кола пішли золоті,
де лице її щезло.
Йдуть на берег з води —
по лісах
і по хмарах — верхами.
Вже загтрали у зір на губах
згубних духів перстами.
Діво, кола ідуть золоті —
не знайду собі місця.
Знаєш тільки ти на воді
місце те,
де вода боїться.
Діво, пустка між нами німа,
лиш на зіроньці грає.
Якщо в світі й нікого нема,
погляд є.
Протинає
лиш тебе (всю? розплетену? ні!),
протинаючи, гине.
Темний нелюд на цій бистрині,
я втомився, княгине.
Як тебе називає потік?
Олениця? Білотка?
Він підняв тебе, як чоловік,
челядино солодка.
Він не знав:
ти — на інший мотив.
Ти не з хащі й не з хати.
Вія не знає. І знать не хотів,
і не буде він знати.
Лиш цілує одіння твоє
в шумовинні, в промінні…
то габою до скелі приб’є
й заридає в камінні.
Ти жива?
Пригадай.
Не тремти.
Бог не скаже ніколи,
чи від тебе,
а чи з висоти
наближаються кола.
Про вірш
Глибока екзистенційна поезія «Літавиця стоїть на воді…»: магія Чорногори, самотність поета перед вічністю гір та карбування мови незламного роду.
Історія
Вірш «Літавиця стоїть на воді…» створений Василем Герасим'юком у період розквіту його неомодерністської поетики (1980–1990-ті рік, збірки «Смереки», «Потоки», «Діти трембіти» або «Поет у повітрі»).
Як представник покоління «вісімдесятників», Герасим'юк здійснив прорив до сугестивної, багатозначної метафори, звільненої від ідеологічних кліше доби застою.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Як читати
У вірші «Літавиця стоїть на воді…» гірський простір виступає метафізичною вертикаллю, що єднає небо і землю, минуле й прийдешнє.
Лексика насичена автентичними гуцульськими інтонаціями, шурхотом смерек та ревінням гірських потоків, створюючи неповторний звуковий світ.
Твір стверджує місію поета як хранителя родової пам'яті й мовного первородства перед лицем загрози духовної асиміляції.
Теми: василь герасим'юк · гуцульська поетика · чорногора · вісімдесятники · екзистенційна лірика · мова предків