Львів
Василь Герасим’юк
Із Бориса Чичибабіна
І статуї Христа, і статуї владик
у сяєві колон поникли нині в нішах…
Ти, справді, левів град. Жорстокий ти і пишний.
У тебе пізній хрест. У тебе грізний лик.
О бідне місто лір, навіщо цей обман
в твоїй красі, в її важкім, ворожім дійстві?
Я вірний злидоті урочищ прадідівських
і знаю, що не ти – ясновельможний пан.
Ти на горбах старих миліший був стократ.
Духовніший ти був, хоч менший і бідніший.
Багато доброти в твоїй церковній тиші,
багато висоти від близькості Карпат.
Де молодість твоя? – у бунтах і забавах,
ти віддавав віки бісівським снам, губам…
І бронзовий Ісус,
не судячи неправих,
жаліє всіх, які
повірили в обман.
Мій погляд гіркоти дахи твої не гріє,
та я за кожну ніч – боржник, напевно, твій,
Ти милосердний град. Пощо тобі Росія?
І ми тобі пощо? Пощо ти нам такий?
Мовчать віки твої, немов мерці у склепі.
Німує древній брук, хоч камені живі.
Згадав я, мов крізь сон, подібного до тебе,
що на кістках людських підвівся на Неві.
Ти нам чужий в своїм камінному потопі.
Тут все чуже для нас. Ми тут гіркі й сумні.
Ми сироти кругом.
Немає в нас рідні
в гонорній, набожній, знекровленій Європі.
Про вірш
Глибока екзистенційна поезія «Львів»: магія Чорногори, самотність поета перед вічністю гір та карбування мови незламного роду.
Історія
Вірш «Львів» створений Василем Герасим'юком у період розквіту його неомодерністської поетики (1980–1990-ті рік, збірки «Смереки», «Потоки», «Діти трембіти» або «Поет у повітрі»).
Як представник покоління «вісімдесятників», Герасим'юк здійснив прорив до сугестивної, багатозначної метафори, звільненої від ідеологічних кліше доби застою.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Як читати
У вірші «Львів» гірський простір виступає метафізичною вертикаллю, що єднає небо і землю, минуле й прийдешнє.
Лексика насичена автентичними гуцульськими інтонаціями, шурхотом смерек та ревінням гірських потоків, створюючи неповторний звуковий світ.
Твір стверджує місію поета як хранителя родової пам'яті й мовного первородства перед лицем загрози духовної асиміляції.
Теми: василь герасим'юк · гуцульська поетика · чорногора · вісімдесятники · екзистенційна лірика · мова предків