Маріє

Василь Герасим’юк

МАРІЄ,
за мертвими виють пси.
Так виють, ніби за тими,
що вмерли у всі часи,
й між ними — ми.
Не за ними.

На сивому тлі трави
тонко, мов конокради,
проціджують ніч волхви
імені твого ради.

Тут виють до ранку пси
за мертвими й за живими
на грані,

бо голоси
їхні
кажуть очима.
Заплющуй очі…
зірви

губами пелюстку зради
па псиному тлі трави
спасенної ночі ради.

Ми тут.
Ми вдвох на коні,
що палить трави в галопі!
За нами виють чи ні?!
Тут кров б’є об кров!

Це опір.
Хтось мав любити
тут.

Ми ждали такої ночі.
Душа моя горне бруд —
роби з ного, що хочеш,

бо виють до ранку пси
за мертвими й за живими
на грані,

бо голоси
їхні
кажуть очима…
Ми ще ворушимось!
Ми

виєм з болю до рана,
з любові виємо,

з тьми,
тут,
як там, де застане…

На сивому тлі трави
тонко, мов конокради,
проціджують ніч волхви
імені твого ради.

Про вірш

Глибока екзистенційна поезія «Маріє»: магія Чорногори, самотність поета перед вічністю гір та карбування мови незламного роду.

Історія

Вірш «Маріє» створений Василем Герасим'юком у період розквіту його неомодерністської поетики (1980–1990-ті рік, збірки «Смереки», «Потоки», «Діти трембіти» або «Поет у повітрі»).

Як представник покоління «вісімдесятників», Герасим'юк здійснив прорив до сугестивної, багатозначної метафори, звільненої від ідеологічних кліше доби застою.

Форма

Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.

Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.

Як читати

У вірші «Маріє» гірський простір виступає метафізичною вертикаллю, що єднає небо і землю, минуле й прийдешнє.

Лексика насичена автентичними гуцульськими інтонаціями, шурхотом смерек та ревінням гірських потоків, створюючи неповторний звуковий світ.

Твір стверджує місію поета як хранителя родової пам'яті й мовного первородства перед лицем загрози духовної асиміляції.

Теми: василь герасим'юк · гуцульська поетика · чорногора · вісімдесятники · екзистенційна лірика · мова предків

Усі поети