Над нами інший лік епох…
Василь Герасим’юк
Над нами інший лік епох,
душі і праху.
Ми світ поділимо на двох.
Безмежжя — птаху.
Мені — в узорах давніх меж —
поля-полотна.
В якому часі ти живеш,
душе безродна?
Заліг он на найближчій з нив
й шипить, сновида:
“За нивку цю весь піт пролив
мій дідо в жида”.
Помер той дід і той сусід,
але буває,
що ллється кров, де ллявся піт,
і в тім вина є
моя — говорять. Та невже
мій пташе-брате?!
Мій вороже — моя душе,
хтось мусить знати!
Яких ще, душе-враже, меж
ти ждеш у страсі?
В якому світі ти живеш?
В якому часі?
Чия чорниця? — все одно, —
яка черниця
заплямувала полотно,
як відданиця.
Ще кажуть: світ спасе краса,
мій брате-пташе,
й розгорне ангел небеса,
і ми майнемо в небеса!
(Туди, де наше.)
Про вірш
Глибока екзистенційна поезія «Над нами інший лік епох…»: магія Чорногори, самотність поета перед вічністю гір та карбування мови незламного роду.
Історія
Вірш «Над нами інший лік епох…» створений Василем Герасим'юком у період розквіту його неомодерністської поетики (1980–1990-ті рік, збірки «Смереки», «Потоки», «Діти трембіти» або «Поет у повітрі»).
Як представник покоління «вісімдесятників», Герасим'юк здійснив прорив до сугестивної, багатозначної метафори, звільненої від ідеологічних кліше доби застою.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Як читати
У вірші «Над нами інший лік епох…» гірський простір виступає метафізичною вертикаллю, що єднає небо і землю, минуле й прийдешнє.
Лексика насичена автентичними гуцульськими інтонаціями, шурхотом смерек та ревінням гірських потоків, створюючи неповторний звуковий світ.
Твір стверджує місію поета як хранителя родової пам'яті й мовного первородства перед лицем загрози духовної асиміляції.
Теми: василь герасим'юк · гуцульська поетика · чорногора · вісімдесятники · екзистенційна лірика · мова предків