Не зло і не зламане в хащі крило…
Василь Герасим’юк
Не зло і не зламане в хащі крило
хитнули у вірі,
а те, що піднесло, а потім пішло
морозом по шкірі.
Хай програно бій, наступив супостат
на груди ногою,
а пам’ять стоїть, як останній солдат, —
не кидає зброю,
і жінка стоїть при вікні, при свічі,
немовби у тиші,
порубані руки, що стисли мечі,
свіча відколише.
Вона тебе жде, а трава-хоругва —
похилена слава.
Не плач, моя мила, то пізня трава,
то рання отава.
А ти це вже вкотре свій зранений рід
підняв, як сокиру?!
Ти ще підповзеш до отецьких воріт
Із битви за віру.
Ти ще заховаєш зіниці старі
під отчим порогом.
Проклявши тебе, відійшли матері,
що мовили: з Богом.
Щоб ти не хитнувся у вірі своїй,
останній вояче,
ми рід свій погубимо — приймемо бій,
і ворон докряче.
Про вірш
Глибока екзистенційна поезія «Не зло і не зламане в хащі крило…»: магія Чорногори, самотність поета перед вічністю гір та карбування мови незламного роду.
Історія
Вірш «Не зло і не зламане в хащі крило…» створений Василем Герасим'юком у період розквіту його неомодерністської поетики (1980–1990-ті рік, збірки «Смереки», «Потоки», «Діти трембіти» або «Поет у повітрі»).
Як представник покоління «вісімдесятників», Герасим'юк здійснив прорив до сугестивної, багатозначної метафори, звільненої від ідеологічних кліше доби застою.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Як читати
У вірші «Не зло і не зламане в хащі крило…» гірський простір виступає метафізичною вертикаллю, що єднає небо і землю, минуле й прийдешнє.
Лексика насичена автентичними гуцульськими інтонаціями, шурхотом смерек та ревінням гірських потоків, створюючи неповторний звуковий світ.
Твір стверджує місію поета як хранителя родової пам'яті й мовного первородства перед лицем загрози духовної асиміляції.
Теми: василь герасим'юк · гуцульська поетика · чорногора · вісімдесятники · екзистенційна лірика · мова предків