Перед тобою, над горою…
Василь Герасим’юк
Перед тобою, над горою – ліс темний,
високими снігами спинений.
За тобою, під горою – село вечірнє,
першою колядою засвічене.
У твоїх бесагах – вечеря для Анни,
старої, живе за лісом.
Ти біжиш туди, дівчинко,
бо дома не сядуть за стіл,
доки бідній жінці вечерю не піднесеш…
Страшний ліс перебіжиш, розбудиш її,
вузлики на стіл покладеш,
і з порога
вітром понесе тебе назад –
дерева розступатимуться…
За спиною – ліс темний,
під горою – село святкове,
а ти з місця зрушити не можеш,
кроку ступити…
Спитає тато: “Звідки пси гавкають?
Звідти старостів ждати…”
З хати вибіжиш: “А з усіх сторін!”
І поглянеш на гору.
Те, що стримало тебе там,
допоможе витримати все на світі…
…Дівчинко, тобі не видно,
як за лісом Анна вечеряє…
Про вірш
Глибока екзистенційна поезія «Перед тобою, над горою…»: магія Чорногори, самотність поета перед вічністю гір та карбування мови незламного роду.
Історія
Вірш «Перед тобою, над горою…» створений Василем Герасим'юком у період розквіту його неомодерністської поетики (1980–1990-ті рік, збірки «Смереки», «Потоки», «Діти трембіти» або «Поет у повітрі»).
Як представник покоління «вісімдесятників», Герасим'юк здійснив прорив до сугестивної, багатозначної метафори, звільненої від ідеологічних кліше доби застою.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Як читати
У вірші «Перед тобою, над горою…» гірський простір виступає метафізичною вертикаллю, що єднає небо і землю, минуле й прийдешнє.
Лексика насичена автентичними гуцульськими інтонаціями, шурхотом смерек та ревінням гірських потоків, створюючи неповторний звуковий світ.
Твір стверджує місію поета як хранителя родової пам'яті й мовного первородства перед лицем загрози духовної асиміляції.
Теми: василь герасим'юк · гуцульська поетика · чорногора · вісімдесятники · екзистенційна лірика · мова предків