Пряжа
Василь Герасим’юк
Той, хто крадьки зазирає у вікно,
хто високий і сивоокий двадцятої осені
двадцятого віку,
той уздрить, яка дівка чемна до роботи, а яка ні.
А ти ховаєшся, бо засинаєш біля куделі,
зронивши веретено…
Назирці іду за тобою,
бо прядеться моя нитка із твоєї куделі,
яку носиш за поясом.
Сива нитка із перемішаної чорної з білою вовни.
Ідеш і прядеш, а я
перешепотів услід віршами
всі твої ліси і груні,
твою толоку і твою афинниковату,
твою маржину і твої сіна.
Та не вишептати тебе
із клубків нитки сивої – сивих гір твоєї молодості,
та навіть із пожовклої фотокартки сорок шостого,
де нарешті не ховаєшся,
бо вже всі знають, до кого ти чемна.
Про вірш
Глибока екзистенційна поезія «Пряжа»: магія Чорногори, самотність поета перед вічністю гір та карбування мови незламного роду.
Історія
Вірш «Пряжа» створений Василем Герасим'юком у період розквіту його неомодерністської поетики (1980–1990-ті рік, збірки «Смереки», «Потоки», «Діти трембіти» або «Поет у повітрі»).
Як представник покоління «вісімдесятників», Герасим'юк здійснив прорив до сугестивної, багатозначної метафори, звільненої від ідеологічних кліше доби застою.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Як читати
У вірші «Пряжа» гірський простір виступає метафізичною вертикаллю, що єднає небо і землю, минуле й прийдешнє.
Лексика насичена автентичними гуцульськими інтонаціями, шурхотом смерек та ревінням гірських потоків, створюючи неповторний звуковий світ.
Твір стверджує місію поета як хранителя родової пам'яті й мовного первородства перед лицем загрози духовної асиміляції.
Теми: василь герасим'юк · гуцульська поетика · чорногора · вісімдесятники · екзистенційна лірика · мова предків