Рівноапостольний Святий
Князь Володимир Великий
тримає над Києвом хрест важкий
не відпускає
Дніпровий рій
на Вавілонські ріки.
З хитрих ваших
образ і гримас
князь давно вийшов, як з бою,
де не переміг…
Але він є князь!
І в нього є Бог,
який бачить вас,
який відпускав кожного з вас,
хто прошмигнув під Горою.
Сакрально-міфологічна медитація «Рівноапостольний Святий…»: переплетення біблійних старозавітних архетипів із давніми гуцульськими віруваннями та живою ватрою духу.
Твір «Рівноапостольний Святий…» розкриває сакральну грань творчості Василя Герасим'юка (1980–1990-ті рік), де карпатський ландшафт постає біблійною Святою Землею.
Гуцульщина для поета — це простір, де Бог ходить плаями поруч із вівчарями, а кожне дерево й потік мають своє священне призначення у світобудові.
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Вогонь живої ватри виступає символом невгасимого зв'язку з душами предків, духовного очищення та оборони від мороку небуття.
Біблійні образи органічно сплітаються з гуцульським побутом: коляда, трембіти, полонинське розп'яття звучать як вічні знаки присутності Творця.
Поет проводить ліричного героя крізь містичний досвід богопізнання, повертаючи сучасному читачеві відчуття святості буття.
Теми: жива ватра · сакральний простір · біблійні мотиви · гуцульський космос · пам'ять предків · віра і таїнство