Старовинні забави
Василь Герасим’юк
Покійник лежить у хаті,
а в темних сінях
я повис на гаку
і кричу: “Я вишу!”
І крізь регіт і вівкання
мене запитують:
“На кому висиш?”
Назвати мушу дівоче ім’я,
і мені пересихає в горлі,
бо я ледь чутно
називаю тебе.
Мене може зняти тільки поцілунок,
а ти не зможеш не поцілувати,
бо вимажуть лице сажею
і виштовхають надвір.
Я чую церковні дзвони у грудях,
бо ти підходиш і цілуєш…
Тепер повиснеш ти
і тебе спитають:
“На кому висиш?”
Я знаю, ти не скажеш,
і до ранку під розпач трембіт
відмиватиму на потоці сажу
із твого заплаканого обличчя.
А вранці
покладуть рідні
на домовину свої голови
і тричі попрощаються з мертвим.
Він від бартки упав на храмі.
Помста пливе у їхній крові.
Я також із того роду,
але мені зранку тільки відлунює,
тільки видзвонює у вухах:
“На кому висиш?”
Я вишу.
Про вірш
Глибока екзистенційна поезія «Старовинні забави»: магія Чорногори, самотність поета перед вічністю гір та карбування мови незламного роду.
Історія
Вірш «Старовинні забави» створений Василем Герасим'юком у період розквіту його неомодерністської поетики (1980–1990-ті рік, збірки «Смереки», «Потоки», «Діти трембіти» або «Поет у повітрі»).
Як представник покоління «вісімдесятників», Герасим'юк здійснив прорив до сугестивної, багатозначної метафори, звільненої від ідеологічних кліше доби застою.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Як читати
У вірші «Старовинні забави» гірський простір виступає метафізичною вертикаллю, що єднає небо і землю, минуле й прийдешнє.
Лексика насичена автентичними гуцульськими інтонаціями, шурхотом смерек та ревінням гірських потоків, створюючи неповторний звуковий світ.
Твір стверджує місію поета як хранителя родової пам'яті й мовного первородства перед лицем загрози духовної асиміляції.
Теми: василь герасим'юк · гуцульська поетика · чорногора · вісімдесятники · екзистенційна лірика · мова предків