Якщо в дальньому зимовому лісі…
Василь Герасим’юк
Якщо в дальньому зимовому лісі
чути серед ночі
тихий дівочий спів,
значить, там є школа,
в якій вчаться дівчата.
Невже в тому лісі не стріляють
і не перев’язують рани,
не кричать і не плачуть?
Невже то співоча школа за снігами
й за смереками?
Якщо навіть немає вітру,
тихий спів кудись відлітає,
щоб за півжиття повернутися.
Якщо навіть немає снігу,
тихий спів іноді можна почути.
Якщо місяцевий космацький киптар
накинеш на коня
і посадиш на нього свою кохану,
кінь повезе її в той ліс.
Якщо задихнеться ватерка у снігах
і дим низько піде над землею,
значить, до світанку будеш там.
Ми дуже давно надійшли,
ми ще не вміли пам’ятати,
ми покосили трави, вирубали чагарі,
повбивали оленів і вовків,
ми принесли із космосу сивих овець
і в глибокому зимовому лісі
збудували школу для дівчат.
З тих пір у наших селах
все пізніше починаються весілля.
Тепер вони починаються опівночі.
щоб ми наїдалися, і напивалися,
і натанцювалися, і нагулялися,
доки зійде сонце…
Про вірш
Глибока екзистенційна поезія «Якщо в дальньому зимовому лісі…»: магія Чорногори, самотність поета перед вічністю гір та карбування мови незламного роду.
Історія
Вірш «Якщо в дальньому зимовому лісі…» створений Василем Герасим'юком у період розквіту його неомодерністської поетики (1980–1990-ті рік, збірки «Смереки», «Потоки», «Діти трембіти» або «Поет у повітрі»).
Як представник покоління «вісімдесятників», Герасим'юк здійснив прорив до сугестивної, багатозначної метафори, звільненої від ідеологічних кліше доби застою.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Як читати
У вірші «Якщо в дальньому зимовому лісі…» гірський простір виступає метафізичною вертикаллю, що єднає небо і землю, минуле й прийдешнє.
Лексика насичена автентичними гуцульськими інтонаціями, шурхотом смерек та ревінням гірських потоків, створюючи неповторний звуковий світ.
Твір стверджує місію поета як хранителя родової пам'яті й мовного первородства перед лицем загрози духовної асиміляції.
Теми: василь герасим'юк · гуцульська поетика · чорногора · вісімдесятники · екзистенційна лірика · мова предків