Жива ватра
Василь Герасим’юк
Дерево тремо об дерево,
доки не народиться вона.
Вона помирає тільки раз,
тому бережемо її.
Ми знову виведем наші отари на наші гори
і за древнім полонинським звичаєм
проженемо крізь неї –
щоби ніяка пошесть не напала,
щоби жоден хижак не внадився,
щоби громи із блискавками не розігнали,
щоби підступний гад вим’я не виссав,
щоби злий дух у провалля не завів.
Ми бережемо живу ватру.
Ми заледве не стали отарою
на високім пасовиську.
Але коли ми навіть, як отара,
пройдемо крізь неї,
тоді дамо іншим дорогу до Сінаю.
Нас оберігає жива ватра,
але ми добре знаємо,
що кого жде
на високім пасовиську.
Про вірш
Сакрально-міфологічна медитація «Жива ватра»: переплетення біблійних старозавітних архетипів із давніми гуцульськими віруваннями та живою ватрою духу.
Історія
Твір «Жива ватра» розкриває сакральну грань творчості Василя Герасим'юка (1980–1990-ті рік), де карпатський ландшафт постає біблійною Святою Землею.
Гуцульщина для поета — це простір, де Бог ходить плаями поруч із вівчарями, а кожне дерево й потік мають своє священне призначення у світобудові.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Як читати
Вогонь живої ватри виступає символом невгасимого зв'язку з душами предків, духовного очищення та оборони від мороку небуття.
Біблійні образи органічно сплітаються з гуцульським побутом: коляда, трембіти, полонинське розп'яття звучать як вічні знаки присутності Творця.
Поет проводить ліричного героя крізь містичний досвід богопізнання, повертаючи сучасному читачеві відчуття святості буття.
Теми: жива ватра · сакральний простір · біблійні мотиви · гуцульський космос · пам'ять предків · віра і таїнство