Нічний візит
Борис Олійник
І явився з ночі Ворон,
чорно-сизий, як рілля.
– Звідки… ви? – отерп мій голос.
Одвернувсь: – А звідтіля.
І загруз у верховіття,
наче привид з потойсвіть.
У його залізних кігтях
щось окровлене тремтить.
– Що там… що то в кігтях б’ється? –
захитався мені світ.
– А-а, тремтиш? То людське серце –
маю здобич на обід.
– Чи далеко ж ті… угіддя,
звідки здобич припасли?
– Там, на Косово, де сербів
косить смерть у три коси!
– Леле! Що ж ми тут розсілись:
треба ж рятувать братів! –
Сплюнув жовч: – Досидівсь, куме:
я по тебе прилетів.
– Ох, біда! Коли б же знали,
ми б грудьми – супроти зла! –
Обірвав: – Дарма лукавиш:
ваша черга надійшла.
Вам волали: “Гей, слов’яни!”
Ви ж ховалися до нір. –
І, крилом роздерши ніч,
Увігнав у серце дзьоба,
мов кривий османський ніж!
…Місяць обірвавсь, як бомба, –
Прямо меживіч.
Про вірш
Драматична притча-пересторога у формі нічного діалогу з містичним Вороном, сповнена гіркого сарказму й інвективи проти конформізму, байдужості та зради слов'янської солідарності під час югославської трагедії 1990-х років.
Історія
Поезія написана під враженням від бомбардувань Югославії силами НАТО навесні 1999 року під час Косовського конфлікту. Борис Олійник особисто неодноразово відвідував палаючу Сербію, Белград та край Косово в розпал бойових дій, сприймаючи цю війну як трагедію всеслов'янського масштабу та відкриту геополітичну агресію.
Для Олійника-публіциста того періоду була характерною жорстка критика бездіяльності української та європейської еліти, які віддали споріднений народ на поталу вогню, сподіваючись пересидіти загрозу у власному фальшивому затишку.
Форма
Вірш організовано як динамічний драматичний діалог, написаний тонізованим віршем на основі тристопного й чотиристопного хорея з перемінною довжиною рядка та раптовими ритмічними перебоями, що нагнітають атмосферу тривоги й катастрофи.
Використано різноманітне римування (суміжне та перехресне) з неточними й асонансними римами (верховіття — потойсвіть, розсілись — надійшла), яке переходить у вільний рубаний рядок у фіналі, що передає невідворотність смертельного удару.
Як читати
Образ Ворона генетично походить від фольклорного вісника нещастя та романтичної традиції (зокрема однойменної поеми Едгара Аллана По), проте в Олійника він набуває рис демонічного ката й судді історії. Птах не просто каркає біду — він приносить у залізних кігтях живе, ще тепле серце, персоніфікуючи криваву жатву косовської війни.
Конфлікт розгортається між бездушним лукавством ліричного персонажа («коли б же знали... треба ж рятувать») і невблаганною правдою Ворона, який карає за полохливе ховання по норах. Фінальний образ розриву місяця, що падає, «мов бомба, прямо меживіч», матеріалізує відплату за боягузтво: зло, залишене без опору на чужій землі, неминуче приходить у дім того, хто мовчав.
Теми: косовська трагедія · відплата за байдужість · історична відповідальність · слов'янське братерство · війна і мир · моральний вибір