Борис Олійник
Про автора
Борис Олійник (1935–2017) — видатний український поет-шістдесятник, мислитель, академік НАНУ та Шевченківський лауреат, чиє карбуване слово стало совістю нації.
Народився в селі Зачепилівка на Полтавщині. Закінчив факультет журналістики Київського університету. Був одним із найяскравіших лідерів покоління шістдесятників, очолював Український фонд культури та незмінно відстоював збереження історико-архітектурної спадщини Києва, зокрема Києво-Печерської лаври й заповідника «Хортиця».
Його поетичні збірки («Б'ють у крицю ковалі», «У дзеркалі слова», «Сива ластівка», «Поворотний круг») вражають філософською масштабністю, високою класичною формою та громадянським пафосом. Поема «Сім» про героїв Чорнобиля та безсмертні пісні на його вірші («Мамо, вечір догоря…», «Пісня про матір») увійшли до золотого фонду національної культури.
Борис Олійник першим серед радянських парламентарів відкрито з трибуни в Москві заявив про штучний характер Голодомору 1932–1933 років в Україні. Його висока поетична майстерність та моральна принциповість залишили глибокий слід в історії України.
Теми: священна пам'ять матері · громадянська мужність · філософія буття · біль Чорнобиля · національна совість
- А все було
- Афганцеві
- Балада вірності
- Благословіння
- Був я вітром, був я лютим, був я нордом
- Біла мелодія
- Біля Мгарського монастиря
- В оборону хліба
- В час туманів за далеким Світязем
- Вальс
- Ви думали
- Вибір
- Відлебеділа, ніби мить
- Гей, дуби мої – зелені хмарочоси
- Гей, слов'яни
- Говорили-балакали дві верби за селом
- Гуляє панство
- Де ж ти, Хмелю
- Дивовижа
- Диптих
- Дискусія з глобусом
- До землі
- До проблеми добра і зла
- Довго гризли
- Дорога баби Катерини
- За рікою тільки вишні
- За тобою
- Затули мене крилом
- Знак
- Знак Водолія
- Коли повернуся
- Крик Чорнобиля
- Крило
- Кумир
- Летів до тебе турманом
- Лубок
- Літа вже не мчать
- Мати сіяла сон
- Мелодія
- Ми з матір'ю вертаємо в село
- Музика
- Мій борг
- На березі вічності
- Над Полтавою
- Наша мати — сивая горлиця
- Не для дітей
- Не озивайте
- Не погасне висока потуга Дніпра
- Нічний візит
- О жовтий квіт мелодії розстань
- О, це осіннє журавлине "кру!"
- О, як ми ревно клянемо тиранів
- Освідчення
- Останній
- Осіннє
- Отак вітерцем перейти за леваду шовкову
- Парубоцька балада
- Перевдягання душ
- Поклик
- Похвала непідкупній
- Похорон учителя
- Про хоробрість
- Прозріння
- Прокиньтесь нарешті
- Прощальний вальс
- Пізнання
- Пісня
- Пісня віхоли
- Пісня про матір
- Ринг
- Розкололися літа
- Розмова з учителем
- Романтичне інтермецо
- Сиве сонце моє
- Синівське
- Спомин
- Стара пісня на новий мотив
- Стою на землі
- Сюжет
- Сім
- Та було у матері чотири сини
- Таємна вечеря
- Ти гукай не гукай
- Ти зброєю світ собі в ноги послав
- Тривога
- Триптих
- У дзеркалі слова
- Урок
- Хліб
- Це мою хату вже замітає холодний вітер
- Чекання
- Чи журавки ячать
- Чи то світ ошалів
- Я в центрі кола, визначенім сонцем
- Я спокійно б лежав під вагою століть
- Як упав же він
- Європі
- І звідкіль воно хмара волохатая
- Інвектива-1
- Інвектива-2
- Іронічний танок