Освідчення
Борис Олійник
Я тут родився восени:
Морозом бралася стерня –
І падолист у теплі сни
Мене вгорнув, немов зерня.
А навесні пішов у ріст,
Прийнявши мамину купіль,
І перший крок у дивен світ
На полі отчому ступив.
І з того дня вже сто земель
Переходив, переверстав,
Та щовесни, як журавель,
У рідні креси повертав.
І, надивившись різних див, –
Клянуся на мечі пера –
Дивнішого не сподобив
Від України до Дніпра.
Тут мій поріг. І перший гріх.
І всеочищення вогонь.
Тут стиглу зірку, як горіх,
Вона взяла з моїх долонь.
Тут джерела мої святі.
І навіть ворон, що оглух
На ветхім дідовім хресті,
Мене віта, як добрий дух.
Тут кожна віть мені жива.
Тут всі – свої. І всі – мої.
І мати квіти полива…
Хоч вже давно нема її.
Тут долю кожного війна
Переорала до глибин.
І кожна зірка жерстяна
Мені сіяє, мов рубін.
…Я тут родивсь. І просто жив.
І горе знав. І щастя пив.
І в сизу паморозь ожин
За перший полудень ступив.
І так же просто, слід у слід,
За предком звіривши ходу,
Як мій безсмертний, чесний рід, –
Свої натруджені складу.
Скажу лиш: де б ти не ходив,
Та – хай засвідчує перо! –
Що не знайти дивніше з див,
Як Україна і Дніпро…
Про вірш
Світла філософсько-автобіографічна сповідь-елегія, що утверджує нерозривну кревну єдність митця з рідною полтавською землею, родовою пам'яттю, пам'яттю про матір і священними просторами України й Дніпра.
Історія
Вірш глибоко автобіографічний: Борис Олійник народився восени 1935 року в селі Зачепилівка на Полтавщині, серед мальовничих приорільських заплав і степових просторів, які назавжди стали його внутрішнім естетичним каноном і джерелом образної мови.
Зрілий період творчості поета позначений підбиттям життєвих підсумків, осмисленням власного поетичного шляху («на мечі пера») та спробою виразити квінтесенцію синівської любові до України після десятиліть мандрів далекими світами.
Форма
Вірш написано класичним чотиристопним ямбом із пірихіями, що забезпечує мелодійну плинність, близьку до народної пісні або балади. Застосовано чотиривірші з перехресним римуванням (абаб), де чергуються чоловічі й жіночі клаузули.
Композиція твору має обрамлення (кільцеву структуру): зачин про народження на отчому полі восени та гімн Україні й Дніпру повторюються у фінальних рядках у формі підсумкової клятви, закольцовуючи людське буття у вічний коловорот природи.
Як читати
Поезія розгортається через архетипні образи зерняти, материнської купелі, журавлиного повернення додому та отчого порогу. Життєвий шлях ліричного героя мислиться як природний цикл: від проростання зерна крізь мерзлу стерню — до зрілого збору врожаю і гідного, сумирного відходу вслід за предками.
Текст напрочуд багатий на інтимні родинні символи: образ померлої матері, яка незримо продовжує поливати квіти; жерстяні зірки на могилах односельців, переораних війною, що сяють для поета дорожче за коштовні рубіни; старий ворон на дідовому хресті як дух-охоронець роду. Любов до Батьківщини тут позбавлена штучної декларативності — це тихе, натруджене і священне почуття, засвідчене долею й чесним пером.
Теми: любов до батьківщини · родове коріння · образ матері · філософія життя і смерті · повернення до витоків · поетичне покликання