Прощальний вальс
Борис Олійник
Однокласникам Новосанжарської школи
Золоті мої надії, молоді мої сади…
Надвечір’я вересневе одягається в кармін.
Відкурликали осінньо, відгукали поїзди.
…А на третім полустанку осипається жасмин.
Голубі мої світанки, кольорові мої сни,
Скільки літ перелетіло, скільки зим та перемін!
А крило моє травневе повертає до весни,
Де на третім полустанку прокидається жасмин.
Та не може ж того бути, що одбуте промина!
Поверніть мене до класу срібним покликом дзвінка.
Зажурилась моя парта, третя парта од вікна.
…А твоє волосся хлюпа, наче бронзова ріка.
Відступіться, мої літа, як тумани за поля!
Випливаєш ти красиво на прощальний юний вальс,
Вся в небесно-голубому – перша дама короля.
…А зоря моєї долі тихим сумом повилась.
Білим квітом на волосся опада холодний час –
Скільки літ перелетіло! Що було, те відгуло…
А мені і досі сниться молодий вишневий вальс,
Хоч між нами всі дороги вже давно перемело.
Золоті мої надії, молоді мої сади…
Надвечір’я вересневе одягається в кармін.
Відкурликали осінньо, відгукали поїзди.
…А на третім полустанку осипається жасмин.
Про вірш
Елегійний спогад про шкільну юність, перше кохання та швидкоплинність людського життя, сповнений світлого щему, романтичної ностальгії й гармонійного ліризму.
Історія
Поезія має виразний автобіографічний характер і присвячена однокласникам Новосанжарської середньої школи на Полтавщині, яку Борис Олійник закінчив у повоєнні роки перед вступом на факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Твір створювався в пору зрілості поета, коли ретроспективний погляд на власну молодість став одним із наскрізних мотивів його творчості, вилившись у низку задушевних романсово-вальсових віршів, багато з яких згодом отримали популярні музичні інтерпретації українських композиторів.
Форма
Вірш написано протяжним шестистопним анапестом із цезурою посередині рядка, що бездоганно передає плавний, хвилеподібний ритм і кругообіг вальсу.
Строфіка організована катренами з перехресним римуванням (жіночі й чоловічі клаузули чергуються), а кільцева композиція (повторення початкового катрена наприкінці) завершує емоційне коло незворотності спогаду.
Як читати
Колористика вірша побудована на витонченому переході від кармінного надвечір'я й «золотих надій» до «небесно-голубого» кольору юності та сивини «холодного часу». Образ третього полустанку, де «осипається жасмин», перетворюється на просторово-часовий хронотоп прощання з дитинством, до якого ліричний суб'єкт подумки повертається знов і знов.
В образі героїні («перша дама короля», чиє волосся розливається, «наче бронзова ріка») втілено ідеалізований, романтичний образ першої шкільної любові. Танець стає метафорою невпинного плину буття: поет намагається затримати час поетичним заклинанням («Відступіться, мої літа...»), однак підкоряється законам природи.
Глибокий психологізм твору ґрунтується на контрасті між зовнішнім фізичним старінням («білим квітом на волосся опада холодний час») і внутрішньою нев'янучою свіжістю почуттів («а мені і досі сниться молодий вишневий вальс»). Світла печаль тут позбавлена відчаю, знаходячи прихисток у вдячності пережитому.
Теми: шкільна юність і спогади · перше кохання · плинність часу і старіння · повернення до витоків · елегійна романсова лірика