Дмитро Фальківський
Про автора
Дмитро Фальківський (1898–1934) — самобутній поет-неоромантик поліської скорботи, член групи «Ланка» («МАРС»), розстріляний під час грудневого терору 1934 року.
Дмитро Ничипорович Левчук народився в селі Великі Лепеси на Поліссі (нині Брестська область) у селянській сім'ї. Навчався в Брестській гімназії, служив на Балтійському флоті, працював у повітовій ЧК, проте невдовзі розчарувався в більшовицьких ідеалах і демобілізувався. Оселився в Києві, увійшовши до літературних спілок «Аспис», «Ланка» та «МАРС».
Автор витончених поетичних збірок «Чабан», «Обрії», «Полісся», «Скелька». Фальківський творив у річищі проникливого неоромантизму, передаючи сумовиту красу поліських боліт, самотність людської душі та гіркий біль за втраченою чистотою ідеалів юності. Його вірші вирізнялися пісенною ритмікою та карбованим словом.
У грудні 1934 року був схоплений чекістами в Києві і без суду та слідства розстріляний серед групи 28 діячів культури в Жовтневому палаці. Його коротке трагічне життя стало свідченням незламності поетичного сумління.
Теми: поліська елегія · неоромантизм · група МАРС · сум за втраченим · грудневий розстріл 1934
- 1905
- А він стояв тоді понуро...
- В степу коса збиває роси...
- Голубіють ранки... Голубіють роси...
- Ех!.. І вдарило-ж кляте життя...
- Зійшлись обоє на багнетах...
- Мої далекі, рідні села...
- Нас тільки сотня з батальйону...
- Ну, що ж! Здоров єси, мій день похмурий...
- Одна нога в стременах...
- Одшуміло літо... Одспівало жито...
- Ой, шуми-ж, моя пісне, над шумами гаю...
- Очерет мені був за колиску...
- По кордону крок за кроком...
- Пройшли сумніви і вагання...
- Під колесами чавунними
- Рука стиска розпечену рушницю...
- Стою на березі крутому...
- Та й піду-ж я за місто, в село...
- Чи ще співать? Чи вже доволі?..
- І як зійде кривий молодик...