Моє місто
Гординський Святослав
МОЄ МІСТО
(Фрагмент)
В осінній млі така прозора мить
Минулих днів, розстріляних шрапнелем;
(Ще вчора бачив я його цілунків слід,
Додому ідучи повз мури цитаделі!).
Встаєш ти важко з мли квадратами будов,
Лише віки звели безжурно і високо
На куполи твоїх старих церков
Ґраційний ренесанс і пристрасне барокко.
Твій ринок, у рядах похмурих кам’яниць,
Де вікна підняли зчорнілих ґзимсів* брови,
Тривожно задививсь у темряву сторіч,
Заслуханий іще в останній зойк Підкови.
Зіп’явшись на щити ґранітні, коло брам,
Там ждуть уперто льви, насуплені і злючі,
Щоб кинутись до віч твоїм майбутнім дням,
Багряним дням, що прийдуть неминуче.
* Карнизи.
Про вірш
Урбаністичний гімн старовинному Львову, де крізь архітектурні шари ренесансу й бароко проступає драматична пам'ять визвольних змагань та передчуття грядущого відродження. Твір поєднує шляхетну неокласичну пластику з патетичним історіософським оптимізмом.
Історія
Поезія постала в міжвоєнний період у Львові — тогочасному культурному серці західноукраїнських земель. Святослав Гординський, один із ключових натхненників Асоціації незалежних українських митців (АНУМ), утверджував синтез високої європейської модерності із національною традицією, активно осмислюючи місто як естетичний та духовний оплот.
Текст відображає свіжу рану Листопадового чину 1918 року та польсько-української війни за Львів («слід цілунків шрапнелю» на мурах цитаделі). Водночас поет вписує локальний простір княжого міста й площі Ринок у широкий історико-культурний контекст козацької доби — аж до страти Івана Підкови 1578 року.
Форма
Вірш написано п'ятистопним ямбом із цезурою після другої стопи, що забезпечує карбовану, сувору ходу віршового рядка, суголосну монументальності описуваних кам'яниць і фортифікацій. Строфіка представлена класичними катренами.
Римування перехресне (АбАб) із послідовним чергуванням чоловічих і пірових/жіночих клаузул (будов — барокко, кам'яниць — брови — сторіч — Підкови). Звукова фактура вирізняється алітераціями вибухових та сонорних приголосних ([р], [б], [д], [к]), які увиразнюють важку матеріальність міської архітектури.
Як читати
Образна палітра твору виявляє хист Гординського як видатного маляра й графіка: міський пейзаж розгортається серією чітких візуальних планів — від розмитої туманної атмосфери до чіткої геометрії «квадратів будов» та «зчорнілих ґзимсів брів». Пластичність барокових та ренесансних ліній контрастує з воєнними шрамами на мурах Цитаделі, перетворюючи архітектуру на живий літопис нації.
Символіка левів, насуплених вартових коло міських брам, виростає з гербового геральдичного знаку до персоніфікованого образу нескореної сили. Їхній упертий очікувальний жест скерований у майбутнє, сповнене «багряних днів», де колір поєднує жертовність пролитої крові та тріумф історичної справедливості.
Риторична напруга наростає від елегійної згадки про страхіття минулих боїв до пророчого спалаху фіналу. Львів постає не просто топосом ностальгії, а непохитною фортецею духу, що крізь століття чужоземного тиску проносить непогасний заряд державної волі.
Теми: урбаністична лірика · історична пам'ять · неокласицизм · Львів у літературі · патріотичні мотиви