Гей, на весла!
Григорій Чупринка
Гей, на весла, щоб понесла
Буря човен на простір,
Де свавільний вітер вільний
Гонить хвилі вздовж і вшир!
Там, на морі, на просторі,
Розігнавши млявий сон,
Виллєм муки наші в звуки
Буйним вітрам в унісон.
Там, на волі, на роздоллі,
Де здіймаються горби,
Всю отруту нашу люту
Виллєм в море без журби.
Виллєм в море наше горе,
Нашу млявість, нашу лінь.
Гей, на весла, щоб понесла
Буря човен на глибінь!
Ми полинем соколиним
Вільним льотом з берегів,
Роздратуєм, загартуєм
Нашу міць для ворогів.
1909
Про вірш
Пристрасна неоромантична сурма, заклик до подолання духовної інертності, розпачу та втоми крізь вихід у відкриту морську бурю. Твір транслює незламну волю до боротьби, готовність до самопожертви та мобілізацію внутрішніх сил нації для прийдешніх битв із ворогами.
Історія
Написаний 1909 року, вірш відображає реакцію покоління на період важкої суспільної депресії, що охопила українське суспільство після поразки Революції 1905–1907 років. В умовах царського терору, зневіри та поширення настроїв знесилення Чупринка виступає як поет наступу, що намагається вирвати співвітчизників із «млявого сну».
Ця поезія стала одним із ранніх програмних зразків української мілітарно-вольової лірики ХХ століття, яка передбачила естетику «вісниківського неоромантизму» Юрія Дарагана, Олени Теліги та Олега Ольжича, де морський похід слугує алегорією національно-визвольних змагань.
Форма
Метрична структура базується на чеканному чотиристопному хореї з внутрішніми римами в кожному непарному рядку (весла — понесла, вітер — вільний, морі — просторі, муки — звуки, волі — роздоллі, отруту — люту, море — горе, полинем — соколиним, роздратуєм — загартуєм). Це створює ефект ритмічних гребків весел і невпинного розгойдування хвилі.
Маршовий, наказовий інтонаційний малюнок підсилюється анафоричними повторами, вигуками («Гей!») та енергійними дієслівними конструкціями наказового способу й майбутнього часу, які карбують ритм спільної дії.
Як читати
Твір розгортається довкола наскрізного алегоричного мотиву небезпечного морського плавання. «Берег» уособлює застій, рабську покору, пасивність («млявість», «лінь», «сон»), тоді як відкрите море, охоплене бурею, є символом визволення, екстремального випробування духу та безмежної волі.
Особливої ваги набуває мотив катарсису крізь страждання: особистий та колективний біль переплавляється у творчу й мілітарну енергію («Виллєм муки наші в звуки / Буйним вітрам в унісон»). Фінальний образ стрімкого «соколиного льоту» та гартування «міці для ворогів» переводить індивідуальне переживання у площину безкомпромісного лицарського виклику, спрямованого на знищення ворожих пут.
Теми: заклик до чину · подолання зневіри · морська стихія · лицарський дух · визвольні змагання · гартування волі