Анні П.
Іван Франко
Дівчина встала рано-рано:
«Піду я в поле, мамо, мамо!
Піду я в поле до роботи,
Золоту пшениченьку полоти.
Годі сидіти дома тута:
Глушить пшеницю хопта люта;
Бур’ян буяє рісно-рісно,
За ним пшениці тісно-тісно;
Повій плететься геть на диво,
Хилить пшеницю криво-криво».
«Рано ще в поле, доню, доню,
Зимнії роси в полю, в полю!
Зимнії роси, зціпнуть ноги,
Будяччям вкриті перелоги!»
«Та доки ж, мамо, ждати, ждати?
Не сходить сонце, не видати!
Зимнії роси що ж удіють?
Та вони хопту гріють, гріють.
А пок зійти ще сонце мусить,
Хопта пшеницю здусить, здусить».
«Ей, доню, доню, бач, з півночі
Чорная хмара валом точить,
Чорная хмара, буйна злива –
Що ж зробиш в полі, нещаслива?»
«Я не боюся хмари-зливи!
Що мені вітер той бурхливий?
Я про ті тучі сміло-сміло
Буду робити чесне діло.
Нехай і повінь валом бухне,
Моя відвага не потухне,
Знесу я всяку злую долю,
Та не покину праці в полю.
Робити буду без упину
І перестану, як загину».
Іван Франко – Жниця
Посвячено А. П.
Щастибі, жнице! Рано встала ти,
Роса студена ще морозить тіло,
Дрімає ліс, вкриває мла степи,
І сонечко ще схопитись не вспіло.
Но з щирою охотов стала ти…
1880
Про вірш
Алегоричний баладний діалог про мужній вибір самовідданої праці задля очищення народної ниви попри всі застереження й перепони.
Історія
Присвячено Анні Павлик (1855–1928) — видатній громадській діячці, сестрі соратника Франка Михайла Павлика, одній із перших свідомих соціалісток і захисниць прав селянства в Галичині.
Анна зазнавала постійних переслідувань австрійської поліції, арештів та остракізму з боку консервативного середовища за поширення забороненої літератури й боротьбу за освіту селянських дівчат. Франко безмежно поважав її непохитну мужність.
Форма
Діалогічна балада, написана чотиристопним хореєм із народнопісенними рефренами й паралелізмами («рано-рано», «мамо, мамо», «тісно-тісно»). Ритм наслідує старовинні косарські та обжинкові пісні.
Як читати
Через фольклорний діалог матері й дочки розгортається глибока алегорія суспільного служіння. Пшенична нива уособлює рідний народ і його потенціал, який безжально глушить «лютий бур'ян» невігластва, темряви та експлуатації.
Застереження матері про холодну росу, гострі будяки та людський осуд уособлюють страх патріархального суспільства перед змінами. Проте дочка свідомо йде на перелоги, бо знає: зволікання занапастить золотий урожай.
Образ дівчини-полольниці виростає до символу нового покоління українських жінок-просвітительок, готових на самопожертву заради духовного визволення свого краю.
Теми: Анна Павлик · алегорія боротьби · жіночий подвиг · просвіта народу · праця на ниві