Чим пісня жива?
Іван Франко
Кожда пісня моя –
Віку мого день,
Протерпів її я,
Не зложив лишень.
Кожда стрічка її –
Мізку мого часть,
Думи – нерви мої,
Звуки – серця страсть.
Що вам душу стрясе –
То мій власний жаль,
Що горить в ній – то се
Моїх сліз хрусталь.
Бо нап’ятий мій дух,
Наче струна-прім:
Кождий вдар, кождий рух
Будить тони в нім.
І дарма, що пливе
В них добро і зло, –
В пісні те лиш живе,
Що життя дало.
7 марта 1884
Іван Франко – «Кожда пісня моя…»
Кожда пісня моя –
Жизні меї день,
Пережив кожду я,
Не списав лишень.
В моїй жизні вона
Наклювалася,
Мойов кров’ю вона
Наливалася.
З моїх зітхань її
Тихий аромат,
То не звуки – мої
Сльози в ній тремтять.
Не питай, чом не раз
Складу в ній нема,
Жизнь іде через нас,
То і про склад дарма.
Про вірш
Афористичне поетичне кредо Франка, де кожен вірш постає вистражданим днем життя, витопленим із кришталю власних сліз і душевного болю.
Історія
Написано 7 березня 1884 року у Львові в період напруженої роботи над перекладами світової класики та власною лірикою.
Франко постійно полемізував із критиками, які закидали його поезії надмірну публіцистичність, шорсткість форми чи брак салонної витонченості.
Вірш став емблематичним виявом авторської естетики переживання, включеним до збірки «З вершин і низин».
Форма
Короткий двостопний дактиль із перехресним римуванням; надзвичайна метрична стислість надає рядкам максимальної концентрації сенсу.
Синтаксичний паралелізм ('Кожда пісня моя — віку мого день...') будує струнку форму поетичного визначення.
Як читати
Франко категорично відкидає версифікаторство як формальне складання слів: справжній вірш не 'складають', його перетерплюють кожною клітиною мозку.
Струна душі реагує на будь-який удар суспільного буття, тому в пісні живе лише те, що породжене дійсним, реальним життєвим досвідом.
У другій редакції тексту автор наголошує: якщо в пісні часом бракує зовнішнього ладу чи солодкого співу, то це тому, що саме життя несеться крізь поета бурхливим і суперечливим потоком.
Теми: поетичне кредо · вистражданий вірш · нерви і мозок поета · щирість проти риторики · життя як джерело творчості