Данилові Млаці
Іван Франко
Прочитавши його віршик «Не можна всім догодити»
(Календар «Просвіти», 1883)
Отче Даниле, ще не все той вільний,
Хто з своїх пут сміється і кепкує;
Не все ще той поет великий, чільний,
Хто вірші пише і слова римує;
Не все ще той святий, хто богомільний,
Ні той високий, хто ся вгору дує;
Не все нас сміх розвеселить весільний,
Ні розсльозить нас той, що все сумує.
Не в тім, співаче, сила слова твого,
Щоб ти раз в раз мок в сльозах, кис у горі,
Ні щоб сміявсь, чи є чи не є з чого.
Ти будь керманич наш в бурливім морі,
Щоб в тобі бачив люд привідця свого
І все чув добре слово в добру пору.
17 декабря 1882
Іван Франко – Данилові Млаці. 2-а частина
Не впору був твій плач і сміх, не впору,
То й кпились люди з сліз і з сміху твого.
Твій жаль об тім нагадує дурного –
Прости на слові – Павлуся істор’ю.
«Йди в світ, Павлусю, й тям, що говорю, –
Казала мати. – Де вгледиш якого
При добрім ділі, то вклонись до нього.
Й скажи: «Щасти біг вам чи в радості, чи в горю!»
Пішов Павлусь. Аж похорон тащиться
«Се добре діло!» – мот. Вклонивсь та й каже:
«Помайбіг! Хай вам всім отак щаститься!»
«Цур дурня! – кажуть люди. – Що ти, враже.
Не знаєш, що як здиблеш похорони,
То «Вічна пам’ять» мов і бий поклони?»
Пішов Павлусь та й, на біду, спіткав же
Весільних; ну він лобом в землю биться…
Хай вас усіх від того бог боронить!»
Про вірш
Гостре сатирично-публіцистичне послання проти фальшивого моралізаторства, поверхового віршування та ліберального угодовства галицьких народовців.
Історія
Вірш написаний як безпосередній відгук на дидактичний віршик «Не можна всім догодити», вміщений у календарі товариства «Просвіта» за 1883 рік під псевдонімом Данило Млака. Під цим псевдонімом виступав отець Данило Танячкевич — відомий народовський діяч, священик і публіцист.
Франко вів принципову ідеологічну полеміку зі старшим поколінням народовців, які зводили просвітництво до пустопорожніх повчань про покірність і примирення з владою, ігноруючи кричущі соціальні виразки села.
Форма
Октавна строфіка (abababcc), написана класичним п'ятистопним ямбом. Композиція побудована за принципом анафоричних антитез («Не все той... не все той...»), що увиразнює полемічний пафос твору.
Як читати
Франко послідовно розвінчує ілюзію духовної висоти тих, хто обмежується формальним благочестям або несерйозним глузуванням з власних пут. Справжня свобода й справжня поезія вимагають не римованих байок, а глибокого занурення в народні страждання.
Поет доводить, що сміх у часи всенародного лиха є блюзнірством, якщо він заколисує сумління замість того, щоб будити гнів. Справжнє слово мусить розтинати темряву, наче блискавка.
Твір став програмним документом франківської естетики реалізму, що вимагала від митця безкомпромісного служіння правді й відкидала будь-які конформістські компроміси.
Теми: полеміка з народовцями · покликання поета · викриття фальшу · Данило Танячкевич · громадянська відповідальність